Ти не одна...

Як я розумію тебе! Справді, вчителі звикли, що їх постійно хтось перевіряє і оцінює. На жаль, у багатьох занижена самооцінка. Очевидно, над цим треба добре працювати. Більшість вчителів прийшли в програму із навичками, набутими у ХХ столітті, тепер ми пропонуємо працювати по іншому. Це не так просто. Я щойно пройшла "курси" при інституті вдосконалення... Сказати, що "жах" - нічого не сказати. Думаю, саме про це ви говорили на МК. Після заняття це можна обговорити з вчителями, відзначити позитив і допомогти скерувати. Треба зламати стереотип сценаріїв відкритих уроків, де діти навіть "грають на деревяних ложках"... Все у нас вийде!

А я й не потребую шоу...

Вчора я провела добру годину, щоб зідзвонитися з усіма фасилітаторами (а їх в моєму новому переліку на лютий - 5) і домовитися приїхати на спостереження. І знову в мене виникає запитання: як пояснити вчителям, що я не приїжджаю перевіряти їх, писати гнівних листи керівникам програми, директору школи, міністру освіти?.. Як пояснити, що я колега, друг і товариш? :-) Можливо, дещо я тут перебільшила... але одна вчителька просто-таки слізно просила мене: "не приїжджайте зараз, бо мені немає вам що показати..."